Чи сучасні зараз поняття «доброта», «милосердя», «чуйність»?



Мабуть, я розпочну з поняття слова «милосердя». Милосердя - готовність допомогти, пожертвувати собою заради інших, безкорисливо робити добро. Для мене милосердя - це передусім та якість, яка потрібна усім нам і яке зараз дуже бракує. Милосердя часто ототожнюють з вірою у Бога, але особисто я вважаю, що це не одно і те ж. Можна допомагати іншим і робити добро і при цьому не вірити у Бога. Можна, навпаки, ходити в церкву тільки тому, що це зараз стало модним, і молитися тільки для того, щоб «забезпечити» собі вічне життя. На жаль, і таке буває. Але з іншого боку, якщо людина щиро вірить у Бога і прагне виконувати усі його заповіді, він постарається також бути і милосердним. Для мене в милосерді основне - безкорисливість. Наприклад, під час війни сестри милосердя самовіддано доглядали за пораненими, ризикуючи своїм життям, виносили поранених і убитих з поля бою, і усе це абсолютно безоплатно. Крім того, вони морально підтримували солдатів, не даючи їм занепасти духом, що грає величезну роль в їх перемогах. Імен більшості з них ми ніколи не дізнаємося, але ми завжди будемо вдячні їм за їх самовіддану працю.

На жаль, зараз, в наш скрутний час змін, такі якості, як милосердя, доброта, бажання допомогти йдуть на задній план, а, витісняючи їх, вперед висуваються ділова хватка, уміння отримати прибуток і турбота передусім про себе. Милосердних людей зараз не багато, да і то інші відносяться до них якщо не як до божевільних, то принаймні як до безглуздих. Зараз ніхто не допоможе старенькій перейти через дорогу, донести сумку, не подасть жебракові, не пожаліє сиріт і тяжкохворих. А мені здається, що саме у наш час істинного милосердя людям найбільше бракує. Звичайно, багаті люди можуть собі дозволити зробити пожертвування до різних фондів допомоги, але дуже часто тільки для того, щоб про це згадали в газеті або по телебаченню. А ті люди, які дійсно хочуть допомогти, частенько не мають у розпорядженні коштів для цього. Але допомогти можна не лише матеріально, але і духовно. Підтримка і розуміння для кожного з нас означає не менше, ніж матеріальне благополуччя. Я думаю, якби люди більше піклувалися про інших, зникло б з облич людей вираження якогось безвихідного жалю, яке так часто можна бачити в метро, на вулиці, в магазині. Іноді, звичайно, попадаються люди веселі, життєрадісні, оптимістично налагоджені, усміхнені, але їх - одиниці. А інші люди - похмурі, непривітні, постійно заклопотані станом політики і економіки.

Втративши милосердя, ми немов розучилися радіти життю, якою б вона не була. Мало кому хочеться ділитися своїм щастям з іншими. Адже життя у нас тільки одна, і було б так прекрасно не лише радіти їй і жити сьогоднішнім днем, але і спробувати зробити життя інших трохи легше, світліше і радісніше. Це б принесло радість і нам самим. Кожна посмішка на обличчі людини, якій ти допоміг, робить твою особу щасливіше. З давніх часів відомо, що заподіюване комусь зло повернеться до тебе стократним злом і що добро, яке ти комусь зробив, повернеться до тебе. І якщо ми хочемо, щоб до нас відносилися добре, ми самі повинні відноситися добре до оточення. Так будемо ж милосердні!